Автономія До Центральної Ради ввійшли представники

України-мета всіх українських національних партій — діяльності Української соціал-демократичної робітничої

Центральної партії (УСДРП), Української партії соціаліс-Р^ади тів-революціонерів (УПСР), Української

народної партії (УНП), дрібних партій і громадсько-політичних груп. Очолив Центральну Раду видатний український історик, активний діяч національного руху М. Грушевський. Важливу роль в її діяльності відіграли В. Винниченко, С. Єф-ремов, В. Мартос, С. Петлюра, І. Стешенко, П. Христюк та інші.

Членами Центральної Ради стали майже всі відомі українські письменники, історики, юристи, діячі кооперації, інші представники інтелектуальної еліти. Більшість із них була автономістами-федера лі стами.

Діяльність Ради була зосереджена, головним чином, на вирішенні національного питання, досягненні автономії України. Партії, які входили до Ради, певний час свідомо ухилялися від обговорення гострих соціально-економічних питань, підхід до яких у них значно різнився. В. Винниченко, керівник однієї з найвпливовіших у Центральній Раді Української соціал-де-мократичної робітничої партії, писав пізніше: «Ми боялись, що не досить зміцнена, М.Грушевський -

Голова Української

усталена національна єдність може схит- центральної Ради нутись, розбитись через незгоду в сфері соціального будівництва». Це з часом послаблювало вплив Центральної Ради на трудящі верстви українського населення, які, підтримуючи гасла національного визволення, сподівалися на поліпшення матеріального становища, аграрну реформу, вирішення інших соціально-економічних проблем.

Резиденцією Центральної Ради був Педагогічний музей у Києві (тепер республіканський Будинок учителя). На місцях створювалися губернські, повітові й міські національні ради. Вони організовували видання газет і брошур українською мовою, засновували культурно-освітні організації - «Просвіти», клуби, народні будинки, бібліотеки, читальні, драматичні гуртки, народні театри, хорові колективи тощо.

Склад і статус Розпочавши свою діяльність із нечисленної Української групи відомих діячів українського національ-Центральної но-визвольного руху, Українська Центральна Ради Рада з часом перетворилася на справжній

керівний осередок національно-демократичної революції, своєрідний український парламент. Визначальною подією в