Особливо посилилась активність української інтелігенції у 1915 p., коли після відступу російських військ з Галичини антиукраїнські настрої всередині російських урядових кіл трохи послабшали. Влітку було дано дозвіл на утворення в Києві «Товариства допомоги населенню Півдня України, що постраждало від воєнних дій». Товариство поставило за мету опіку над біженцями та допомогу заарештованим і висланим в Росію галичанам та іншим жертвам російської окупації в Західній Україні. Тоді ж українські діячі стали співпрацювати з Комітетом Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст. Через деякий час комітет, очолений відомим діячем Товариства українських поступовців (ТУП) Ф. Штейнгелем, майже повністю опинився під контролем поступовців. Члени комітету використовували надані йому державні кошти на організацію дитячих будинків для дітей-сиріт. По суті ці будинки стали українськими школами. Допомогу з фондів комітету одержували біженці й поранені українці.

Національний Антиукраїнська політика царського уряду, рухуНаддніп- особливо яскраво продемонстрована під час рянській російської окупації Галичини, сприяла наро-

У країн і станню антиросійських настроїв у Наддніпрян

щині. Наприкінці вересня 1914 р. Рада ТУПу зібралась на нове засідання, на якому більш рішуче було заявлено про нейтральну позицію організації у війні. На засіданні була прийнята декларація, яка застерігала «проти шовіністичного осліплення і захоплення псевдовизвольним чадом», зривала машкару з того «удавано патріотичного трансу, в який упала ледь не вся громадськість Росії, навіть недержавних націй», закликала до боротьби з реакцією і урядом за справжню волю, особливо використовуючи «ганебні події окупації Галіцїї».

Незгода з офіційною оцінкою війни як «народної», «визвольної» назрівала і в кадетській партії. На з'їзді партії у лютому 1916 р.

3 критикою ЦК виступив, серед інших, делегат від м. Лубни Д. М. Дяченко. «Щоб війна провадилась заради малих народностей, - виголосив у промові на з'їзді Д. М. Дяченко,- це неправда!»

Велике враження на громадськість Росії справив відкритий лист єпископа Никона під назвою «Орли і ворони», написаний

4 червня 1915 p., у якому автор гостро критикував «чорних круків» серед російського духовенства й адміністрації, які були ініціаторами русифікації Галичини. В 1915-1916 pp. на адресу вищих російських урядовців і депутатів Державної Думи були надіслані петиції відомих письменників і громадських діячів з вимогами надати свободу українському слову і друку, повернути із заслання всіх українців, засуджених за політичними справами, погодитися на надання Україні автономії.