попередні роки, почали пояснювати як вимушену, викликану обставинами воєнного часу політику. Внутрішня контрреволюція та іноземна воєнна інтервенція змусили радянську владу взяти під контроль виробництво та розподіл і підпорядкувати їх завданням оборони - так стали пояснювати в радянській історіографії політичний курс 1918—1920 pp.

Саме тоді з'явилося поняття «воєнний комунізм». «Воєнний комунізм» оголошувався наслідком громадянської війни, а те, що саме розгорнуте більшовиками насильство в економічній, політичній і соціальній сферах викликало масовий опір населення, який переріс у жорстоку міжусобну війну, замовчувалося.

Орієнтуючись на введення в Україні комуністичних порядків, III з'їзд КП(б)У виходив з переконання про неминучість світової революції і швидкої перемоги більшовизму в світі. Ці ілюзії визначили, зокрема, його рішення щодо національних соціалістів: більшість делегатів відмовилася від співробітництва з українськими есерами, Бундом та іншими соціалістичними партіями. На думку більшовиків, сприяння Заходу допомогло б розв'язати всі завдання революції і без таких «ненадійних» союзників.

Інша важлива причина полягала у великодержавному курсі керівництва КП(б)У в Україні, відвертому ігноруванні ним української мови, національної культури. Голова РНК УСРР X. Раковський неодноразово виступав проти впровадження в школі української мови. «Декретування української мови як державної - справа реакційна», - заявляв він. Від голови уряду не відставали й чиновники. Керівник поштової служби УСРР дав своїм підлеглим таке розпорядження: «Все діловодство й службові зносини вести тільки російською мовою». Послідовними противниками цієї політики були українські національні партії. Ось чому більшовики прагнули тримати їх якомога далі від владних структур.

Націонал- «Воєнно-комуністичний» курс більшовиків в

комуністичні Україні, ігнорування ними національних затечи в Україні питів українського народу викликали незадо-в 1919 р. волення серед широкого загалу. В складі

КП(б)У завжди були елементи, котрі прагнули надати радянській владі в Україні національного характеру, перетворити Україну на незалежну радянську республіку.

Національна політика більшовиків в Україні була піддана нищівній критиці в книзі членів КП(б)У С. Мазлаха і В. Шахрая «До хвилі. Що діється на Україні і з Україною». Вона побачила світ на початку 1919 p. у Саратові, де перебували автори після відступу з України навесні 1918 р. Свої погляди вони узагальнили у формулі: «1) або самостійна Україна - тоді