Більшовицькі війська діяли у складі кількох армійських груп. Армійська група П. Єгорова планувала наступати з Харкова на Лозову—Синельникове—Катеринослав і Полтаву—Ромо-дан-Київ. З Гомеля (Білорусія) в напрямку Чернігів-Бахмач на Київ наступала армійська група Р. Берзіна, з Брянська (Росія) через Глухів-Конотоп-Бахмач на Київ вели наступ підрозділи А. Знаменського.

Керівне ядро центру в Україні складали В. Антонов-Овсієн-ко, М. Муравйов і Г. Орджонікідзе, який прибув до Харкова у другій половині грудня 1917 р. їм підпорядковувалися всі більшовицькі сили в Україні.

Напередодні наступу більшовиків Центральна Рада перебувала в надто скрутному становищі. Більшість тилових зукраїні-зованих військових частин, що свого часу заявили про підтримку Ради, повернулися додому, або, деморалізовані досить успішною більшовицькою агітацією, дотримувалися нейтральної позиції. Деякі перейшли на бік більшовиків. Ось чому головною опорою Ради стали підрозділи Вільного козацтва і добровольчі формування, які створювалися вже в ході війни. Найголовнішими з них були: Гайдамацький кіш Слобідської України під командуванням С. Петлюри, Галицький курінь Січових стрільців під командуванням Коновальця, підрозділи генералів Удовиченка, Прісовського, сотника Ковенка та ін. Війська УНР чисельністю не поступалися червоним. Але частини, вірні Центральній Раді, були розпорошені по всій Україні, у той час як більшовицькі війська діяли на стратегічних напрямках.

Загальний Червоне командування планувало силою

наступ більшо- встановити контроль насамперед над Харків-вицьких військ ською і Катеринославською губерніями - найрозвинутішими регіонами України. Тут було зосереджено до 15 тис. солдатів вірних УНР частин. Цих сил було цілком достатньо для нейтралізації місцевих більшовиків, але не для боротьби з регулярними військами. У середині грудня ударом з Харкова більшовики захопили важливі залізничні вузли і станції — Лозову, Павлоград, Синельникове. Червоні підійшли до Катеринослава. 26 грудня 1917 p. у цьому місті під керівництвом більшовицького ревкому почалося повстання, підтримане загонами з Москви, Петрограда й Донбасу. З Катеринослава червоні війська розгорнули наступ на Олександрівськ і після тривалих боїв, які йшли з перервами від 2 до 10 січня 1918 p., установили контроль над містом. Наприкінці грудня під тиском більшовиків каледінці залишили Донбас.

У другій декаді січня збільшовизовані солдати і робітничі червоногвардійські частини встановили владу рад у Миколаєві (14 січня), Одесі (14-17 січня), Херсоні (17-18 січня).